Виховна година "День Державного Герба України"

 Щороку, у лютому, в Україні відзначають День Державного Герба - одного із головних національних символів України поряд з прапором і гімном. Про історію виникнення цього свята, а також кілька цікавих фактів про український тризуб - розповідаємо в матеріалі.

Раніше ми розповідали, які будуть свята в Україні в лютому 2026.

Коли День Державного Герба України - історія дати

День Державного Герба України щороку відзначається 19 лютого - саме цього дня у 1992 році Верховна Рада України затвердила тризуб як Малий Державний Герб України. 

Державний Герб України - це золотий тризуб на синьому щиті. Сам символ тризуба має давнє історичне коріння - він використовувався князями Київської Русі, а у 1918 році був гербом Української Народної Республіки. 

У радянській Україні були інші офіційні державні символи були інші (серп і молот), проте після здобуття незалежності Україна повернула собі свій герб. У 1996 році статус тризуба як державного герба був закріплений у Конституції України. 

День Герба в незалежній Україні вперше відзначили в 2018 році. 

День українського герба - 7 цікавих фактів про тризуб

Тризуб - не просто зображення. Це символ нашої єдності, свободи, національної ідентичності народу. Він використовується на державних печатках і документах, у військовій геральдиці, на паспортах і національній символіці. 

Сім цікавих фактів з історії тризубу:

• Тризуб має тисячолітню історію - археологи знаходили його зображення на артефактах, посуді, монетах, надгробках і навіть цеглі, що були датовані Х століттям. Є припущення, що це зображення могло бути свого роду оберегом, магічним знаком роду.
• У Х-ХІІ століттях тризуб був знаком правителів Київської Русі з династії Рюриковичів. Його зображали на монетах, печатках, кераміці. Найяскравіше тризуб проявився за правління князя Володимира Великого (980-1015) - у той час цей символ стояв на монетах як державний знак. 
• Існує понад 40 гіпотез про походження тризуба - наприклад, його трактують як символ тривимірності світу, як зображення сокола, як символ Святої Трійці, а ще підсвічник-трикірій, якір, житній колос, лук зі стрілою та як слово "Воля". 
• Під час створення символів УНР тризуб переміг у конкурсі серед інших варіантів і став офіційним гербом. 
• У ХХ столітті радянська влада заборонила тризуб як націоналістичний знак, а за його використання карали.
• Український тризуб зображений на італійській військовій символіці (38 гербах), хоча в цьому немає якогось проукраїнського символізму - італійські військові підрозділи додавали тризуб до своїх гербів після Другої світової війни, як знак територій, де вони отримали медалі за доблесть. 
• Найбільше зображення тризуба знаходиться в Івано-Франківській області - це Остринський тризуб, який вручну виклав на схилі гори з білого каменю колишній воїн УПА на згадку про побратимів. На символ пішло близько двох вантажівок каменю, а його розміри - 19 метрів у висоту та 13 метрів у ширину.
• https://kam1ist.blogspot.com/2026/02/blog-post_19.html
• https://uk.wikipedia.org/wiki/
• https://www.unian.ua/lite/holidays/vihidni-ta-svyata-v-ukrajini-v-lyutomu-2026-roku-shcho-vidznachayemo-i-skilki-vidpochivayemo-13273314.html

Година спілкування "Єдність, що творить майбутнє"

 

16 лютого в Україні відзначається День єднання — державне свято, що символізує згуртованість українського народу, його стійкість, спільні цінності та прагнення до свободи й незалежності. Попри те, що це свято є відносно новим, воно вже посіло важливе місце в суспільному житті країни та набуло глибокого змісту для кожного українця. Сьогодні учні 8-А та 8-В класу працювали спільно на годині спілкування  "Єдність, що творить майбутнє", метою якої було формування національної свідомості, згуртованості та патріотизму, розвиток навичок співпраці та позитивної міжособистісної взаємодії. Кожен учень мав змогу створити власне бачення майбутнього нашої України.

https://kampsy.blogspot.com/2026/02/blog-post_16.html

Виховна година "День єднання України"

 16 лютого — День єднання України.

День єднання України відзначають щороку 16 лютого. Це державне свято було запроваджене у 2022 році Указом Президента України Володимира Зеленського у відповідь на складну ситуацію навколо нашої держави та загрозу повномасштабного вторгнення з боку Російської Федерації.

Метою цього дня є зміцнення національної єдності, підтримка одне одного та віра в силу українського народу. У цей день по всій країні піднімають Державний Прапор України, о 10:00 звучить Державний Гімн України, проводяться патріотичні заходи, флешмоби, тематичні уроки та акції підтримки військових.

День єднання нагадує кожному з нас, що незалежно від віку, місця проживання чи поглядів, ми — єдиний народ. Наша сила — у згуртованості, взаємопідтримці та любові до Батьківщини.

Разом ми сильні! 

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D0%BD%D1%8C_%D1%94%D0%B4%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F

"День безпечного інтернету. Твоя безпека в цифровому просторі"

 

10 лютого світ відзначає День безпечного інтернету (Safer Internet Day). Спільно із інспектором відділу "СОБ" Софією Гребенюк для восьмикласників було проведено інтерактивне заняття "День безпечного інтернету. Твоя безпека в цифровому просторі". Метою заходу було повторити правила спілкування в соціальних мережах,  закріпити навички безпечного перебування в мережі Інтернет, а також покращити вміння працювати в команді, розвинути комунікативні навички загалом. 

ПЕРЕЛІК небезпечних предметів і речовин, з якими заборонено перебувати на території та в приміщеннях ліцею

 14 січня 2026 року Кабінет Міністрів України видав Постанову  "Про затвердження переліку небезпечних предметів і речовин, з якими особам заборонено перебувати на території та в приміщеннях закладу загальної середньої освіти", згідно якої Ви повинні дотримуватись даних вимог.

 1. Ознайомитися з переліком небезпечних предметів і речовин, з якими Вам заборонено перебувати на території та в приміщеннях ліцею:
 -  Вогнепальна, пневматична, спортивна зброя, будь-які компоненти зброї, боєприпаси, вибухові пристрої, детонатори та запали до боєприпасів, вогненебезпечні та вибухонебезпечні предмети всіх видів і модифікацій.
-  Предмети, що імітують зброю, мають зовнішню схожість із бойовими зразками або можуть бути сприйняті як справжня зброя (макети, муляжі, пристрої та іграшки).
- Пристрої, призначені для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патрони до них.
-  Спеціальні засоби самооборони, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії.
-  Холодна зброя (ножі, луки, арбалети, кастети, нунчаки тощо), а також будь-які інші колюче-ріжучі, ударно-дробильні чи метальні предмети, здатні завдати шкоди життю, здоров’ю або майну особи.
-  Електрошокові пристрої всіх видів, наручники (кайданки), гумові та пластикові кийки.
-  Піротехнічні вироби (петарди, феєрверки, димові шашки, ракети, салютні установки, порох) та легкозаймисті вироби, речовини та матеріали (бензин, гас, дизельне пальне, ацетон, сірка, ємності з газовими сумішами тощо).
 - Молотки, викрутки, штопори, дрилі, пили, газові пальники, балончики для газових пальників Наркотичні засоби, психотропні речовини.
- Пиво, алкогольні, слабоалкогольні, енергетичні напої, тютюнові вироби, електронні сигарети та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, пристрої для споживання тютюнових виробів без їх згоряння.

Тиждень безпечного інтернету

 Правила Інтернет-безпеки та Інтернет-етики

- Ніколи не давайте приватної інформації про себе (прізвище, номер телефону, адресу) без дозволу батьків.
- Якщо хтось говорить вам, надсилає вам, або ви самі віднайшли у мережі щось, що бентежить вас, не намагайтеся розібратися в цьому самостійно.  Зверніться до батьків або вчителів - вони знають, що треба робити.
-Зустрічі у реальному житті із знайомими по Інтернет-спілкуванню не є дуже гарною ідеєю, оскільки люди можуть бути дуже різними у електронному спілкуванні і при реальній зустрічі. Якщо ж ви все ж хочете зустрітися з ними, повідомте про це батьків, і нехай вони підуть на першу зустріч разом з вами.
- Не відкривайте листи електронної пошти, файли або Web-сторінки, отримані від людей, яких ви реально не знаєте або не довіряєте.
- Нікому не давайте свій пароль, за виключенням дорослих вашої родини.
- Завжди дотримуйтесь сімейних правил Інтернет-безпеки: вони розроблені для того, щоб ви почували себе комфортно і безпечно у мережі.
- Ніколи не робіть того, що може коштувати грошей вашій родині, окрім випадків, коли поруч з вами батьки.
- Завжди будьте ввічливими у електронному листуванні, і ваші кореспонденти будуть ввічливими з вами.
-У електронних листах не застосовуйте текст, набраний у ВЕРХНЬОМУ РЕГІСТРІ - це сприймається у мережі як крик, і може прикро вразити вашого співрозмовника.
- Не надсилайте у листі інформації великого обсягу (картинки, фотографії тощо) без попередньої домовленості з вашим співрозмовником.
- Не розсилайте листи з будь-якою інформацією незнайомим людям без їхнього прохання - це сприймається як "спам", і звичайно засмучує користувачів мережі.
- Завжди поводьтеся у мережі так, як би ви хотіли, щоб поводилися з вами!

2. Переглянули відео з теми  
 https://www.youtube.com/watch?v=qo4IEWBT5b8

Виховна година "Захаренко Олександр Антонович- вчитель, директор школи, громадський діяч"

 Захаренко Олександр Антонович

https://cdu.edu.ua/mij-universitet/portret-chnu/pochesni-profesory/zakharenko-oleksandr-antonovych.html

Олександр Антонович Захаренко народився 2 лютого 1937 р. в м. Кам’янка Кам’янського району Черкаської області в сім’ї службовця. По закінченні фізико-математичного факультету Черкаського педагогічного інституту (1959) працював за призначенням у с. Сахнівка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області. Відтоді його доля до кінця життя була пов’язана з цим невеличким «неперспективним» селом, яке мало статус бригади колгоспу «Маяк». Тут, у Сахнівській восьмирічній школі Олександр Антонович працював учителем математики і фізики до 1966 р. Молодий педагог активно шукав шляхи удосконалення навчального процесу, замислювався над новими підходами до організації виховного процесу в школі.
У 1966 р. О. А. Захаренко призначається директором Сахнівської середньої школи і працює на цій посаді 35 років. Він виріс від звичайного директора школи до відомого не лише в Україні, а й за її межами новатора, першопроходця, знаного педагогічного мислителя, творця авторської школи, який збагатив теорію і практику виховання школярів оригінальними підходами й методами здійснення виховного процесу. На посаду директора школи Олександр Антонович прийшов уже досвідченим педагогом, маючи за плечима семирічний досвід вчителювання, під час якого сформувався як педагог, людина, громадянин. Він був передусім сільським учителем, директором сільської школи, що спонукало його та весь учительський колектив до створення системи діяльності сільської школи як центру духовності й культури всього села.
Розпочав молодий директор зі втілення своєї ідеї – створення навчально-спортивного комплексу із навчальними, ігровими, спальними кімнатами для учнів 1-4 класів, танцювальним залом, музичним салоном і двома басейнами: літнім і зимовим. Працювали всі: вчителі, діти й батьки – вся громада, і ця робота тривала 10 років (1973-1983). Потім взялися за спорудження культурно-музейного центру (обсерваторія, планетарій, демонстраційний і виставковий зали), закладку вирощування дендропарку.
Згодом директора охопила ідея створення музею села з художньо-меморіальним ансамблем «Криниця совісті» в пам’ять односельців – жертв голодомору 1932-1933 pp. з іменами 1200 загиблих (1990), обладнання місцевої радіо- і телемережі та підготовка й проведення щоденних передач з життя школи й села, випуск шкільної багатотиражної газети «Дівочі гори». Багаторічна дослідницько-пошукова робота і збір матеріалів до чотиритомної «Енциклопедії шкільного роду» стали своєрідним літописом історії села, в тому числі життя школи за останні півстоліття.
Зазначимо, що створення цих осередків дитячої діяльності відбувалося силами учительського та учнівського колективів, батьків, жителів села, місцевого колгоспу методом народної «толоки», як споконвіку було заведено в Україні.
Девізом Сахнівської школи є слова її директора: «Поспішаймо робити добро. Духовне добро. Воно стократ цінніше від матеріального». На фасаді школи зображено п’ять основних гасел навчально-виховного процесу, а саме:

• «Школа – колиска твоєї щасливої долі»;
• «Хай завжди буде мама»;
• «Без праці хліб не родить, не квітнуть троянди»;
• «Людина без захоплення – пуста людина»;
• «Вибрати не можна тільки Батьківщину».

Самобутній педагогічний талант Олександра Антоновича поступово розкривався у створеному за його ініціативи навчально-виховному комплексі з усіма умовами для навчання, виховання й розвитку дітей. Система роботи Сахнівської школи спиралась на урахування психологічних, фізіологічних та культурних особливостей розвитку дітей та їх практичному запровадженні в навчально-виховній роботі школи. Через такий комплексний і системний підхід Олександр Антонович Захаренко обґрунтував методологічні засади своєї «педагогіки конкретної мети», яка ставиться перед шкільним колективом, спрямовує його діяльність і об’єднує зусилля всіх у її досягненні. Це кредо Сахнівської школи не потребує додаткового тлумачення, а конкретизує увагу вчителя, педагога на досягненні всією системою створених у школі форм, засобів і методів висунутої, обґрунтованої й конкретизованої мети для кожного учасника педагогічного процесу в певний період діяльності.
О. А. Захаренко був одним із зачинателів педагогіки співробітництва – напряму в радянській педагогіці, що виник у 80-х роках XX ст. як протест проти традиційної системи освіти й виховання, яка викликала велику полеміку в педагогічних колах. Педагогіка співробітництва – це система форм, методів і прийомів у навчально-виховному процесі, які спираються на принципи гуманізму і творчого підходу до розвитку особистості – дитини. Саме такий підхід був характерний для педагогіки Олександра Антоновича. Як й інші педагоги-новатори, він висував, обґрунтовував і впроваджував практику ідеї творчої взаємодії вчителя і учня; навчання без примусу; ідею досягнення поставленої мети; індивідуального і колективного підходів до діяльності учнів; творчого самоврядування; особистісного підходу до виховання; співпраці вчителів з батьками, громадськістю тощо.
Олександр Антонович Захаренко є одним із яскравих представників інноваційної освітньої практики. Його концепція авторської школи передбачає:
1. Спрямування навчально-виховного процесу на поглиблення знань учнів та отримання потрібної і цікавої інформації, яку мають доносити до учнів вчителі.
2. Ретельно турбуватись про здоров’я дітей, про їх фізичну витривалість.
3. Не втрачати надбання історії. Вивчати традиції і звичаї народу, що прийшли до нас із сивої давнини.
4. Виховувати у дітей патріотичні почуття і гордість за родину, однокласників, односельчан, село, Батьківщину.
5. Обов’язковим предметом школи має бути “Материнство” або “Материнська школа” не лише для учнів, а й для тих жителів села, які збираються стати батьками.
6. Головна вимога школи – якісні і системні знання учнів, участь їх в олімпіадах, конкурсах від шкільного до державного рівня.
7. Випускники школи у своїх знаннях не повинні відрізнятися від учнів престижних закладів.
8. Авторська школа ставить своїм завданням навчити дітей бачити красу світу і берегти її» [Концепція авторської школи // Дівочі гори. 2003. Трав. С. 2]
Життя Олександра Антоновича було не багате на значні події. Він був дуже скромною людиною. Життя проходило в щоденних турботах про школу, дітей, вчителів, батьків. Але за радянських часів ім’я директора Сахнівської школи стає відомим всьому Радянському Союзу. На початку 1980-х років пройшла годинна зустріч в Останкіно з О. А. Захаренком у передачі «Сільський час». Відтоді авторська школа в с. Сахнівка стає відомою не лише в Україні, а й за її межами.
За час трудової діяльності він обирався депутатом різних рівнів від сільської Ради до Верховної Ради СРСР (1986-1991). Нагороджений орденом Знак Пошани (1971), має почесне звання Заслуженого учителя УРСР (1974), почесне звання «Народний учитель СРСР» (1983). З 1989 р. обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР.
В листопаді 1992 р. створюється Академія педагогічних наук України і Олександра Антоновича було призначено її академіком-засновником. Сільський директор багато і плідно працював у складі Відділення дидактики, часткових методик та інформаційних технологій АПН України. Кожен його виступ на загальних зборах Академії ніс нові, оригінальні ідеї та пропозиції.
Поряд з роботою в школі Олександр Антонович зустрічається зі своїми виборцями (як депутат Верховної Ради СРСР), бере активну участь у комісії з реформи школи, засіданнях Дитячого фонду, виступає на різних конференціях, семінарах, зустрічах з молодими вчителями, директорами шкіл, виконує доручення члена Центральної ревізійної комісії, буває за кордоном у складі парламентської делегації у США, у ФРН – як керівник громадської організації «Педагоги за мир». Брав участь у кількох міжнародних форумах з питань навчально-виховного процесу в сучасних умовах. Серед громадських справ, якими він переймався, особливе місце посідає його керівництво Творчою спілкою вчителів, створеною у 1992 р.
Помер Олександр Антонович Захаренко 30 квітня 2002 р.
Ім’я цього талановитого вченого, організатора народної освіти, одного із засновників Академії педагогічних наук України відоме педагогічній громадськості далеко за межами України. Подвижницька праця, багатогранна громадська діяльність самобутнього вчителя, «скульптора дитячих душ», директора школи мають велике значення для розвитку педагогічної науки і практики.
У 2002 р., вже після смерті педагога, Сахнівській школі було надано статус «Авторської школи О. А. Захаренка». Його ім’ям названо вулиці в рідній Сахнівці та м. Корсуні-Шевченківському.
Популяризації педагогічної спадщини народного вчителя, видатного педагога сприяли перші Всеукраїнські педагогічні читання «Школа О. А. Захаренка як модель сучасної сільської школи» (6 травня 2003 p.).

http://dnpb.gov.ua/ua/informatsiyno-bibliohrafichni-resursy/vydatni-pedahohy