Свято Андрія

Український народ має багаті традиції. Кожна пора року сповнена різними святкуваннями, звичаями та обрядами. Особливо багатою в цьому відношенні є зима. 

Існує безліч стародавніх українських традицій, пов'язаних з Днем Андрія. Зокрема, раніше Андріївські вечорниці називали святом Калити, адже в цей день випікалась Калита, яка символізувала сонце. 

Калита, дуже давнє українське свято. Це символ сонця, добра, любові, мудрості, коловороту життя, гармонії та споконвічного руху всесвіту.

З давніх літ була в пошані 

На Андріївські свята 

І пахуча і рум`яна 

Символ щастя – Калита.

Сонцелика і прекрасна, 

Хоч немудра і порста, 

Вірили - приносить щастя 

На Андрія Калита.

Сьогодні і в нашому класі відбулося свято Калити, що супроводжувалося іграми, змаганнями та жартами.

Було дуже багато сміху, жартів, веселощів.
В кінці свята діти із задоволенням смакували запашною калитою.

Вітаємо з Днем народження

                                              

       5 грудня свій

             День народження             святкує Саша Прокопчук! 

 Вітаємо!!!

З днем народження щиро тебе ми вітаємо,

Щастя і здоров’я тобі ми бажаємо.

Хай сміється доля, як калина в лузі,

Нехай будуть поруч добрі, вірні друзі.

Нехай тебе щастя, як дощ обливає,

Нехай тебе радість завжди зустрічає,

Нехай тебе любить, хто милий душі,

Цього ми бажаємо тобі від душі.

Грудень - двері зими

У народі грудень називають «стужайлом», «вітрозимом», «зимником», «мостовиком», «лютовієм».

Грудень вважають найпохмурішим місяцем року. Незвичайним днем у цьому місяці є 22 грудня — день зимового сонцестояння. Двадцять другого грудня день — найкоротший, а ніч — найдовша. Цього дня настає астрономічна зима.
Із 23 грудня день починає збільшуватися, а ніч — коротшати.
До кінця року день подовжиться всього лише «на горобиний крок». Але все ж таки подовжиться! Світла буде більше, тепла — менше. Недарма кажуть: «У грудні сонце на літо, а зима на мороз».

Прислів’я та приказки про грудень

• У грудні – сім погод на дворі: сіє, віє, віє, крутить, мутить, рве, мете.
• У грудні зима на мороз, а сонце на літо повертається.
• У грудні зима стелить полотна, а мороз наводить мости.
• У грудні мороз наростає, проте день прибуває.
• У грудні світає пізно, та сутеніє рано.
• Сумний грудень і в свята, і в будні.
• Грудень — стужайло, на всю зиму землю студить.
• Грудень – шапка зими, липень – маківка літа.
• Грудень око снігами тішить, та вухо морозом рве.
• Грудень рік кінчає, а зиму починає.
• Грудень мости мостить без сокири, без цвяхів, без дощок.
• Грудень – не брат, а холод – не сестра.
• Грудень запитає, що літо принесе з собою.
• Грудень-місяць старе горе кінчає, нового року новим щастям стежку стелить.
• Грудень візерунки на вікнах розписує.
• Невелика грудня у кузня, а на всі річки кайдани кує.
• Прийшов грудень – приніс студень.
  
  
  
  

Зима – дивовижна пора року

Зима – дивовижна пора року. Її з нетерпінням чекають всі діти, щоб отримати довгоочікуваний подарунок під ялинкою, вдосталь накататися на санках, лижах, ковзанах, ліпити сніговиків, пограти в сніжки. Взимку природа спить, ніжно загорнувшись у сніжне покривало. 

Зима – дівчина з характером: може і сильними морозами налякати, і ожеледицею, і холодними вітрами або хуртовинами. Є така приказка про цю пору року: «Сонце світить, але не гріє».